Антонія Сан Хуан

Нова ув’язнена виступає проти неоднозначних правил розподілу їжі, установлених таємничим лідером у в’язниці з жорстокою системою вертикального розміщення камер.

Платформа з їжею спускається з одного поверху будівлі на інший. Мешканці нагорі ласують досхочу, а тим, хто внизу, лишається тільки голод і відчай. Заколот неминучий.

Мануела працює в клініці з трансплантації органів в Мадриді. Вона живе зі своїм 17-річним сином Естебаном. Трохи замкнутий у собі Естебан захоплюється віршами і старими фільмами. Але головний об'єкт його інтересу, постійних досліджень та аналізу — це минуле його матері і як наслідок доля батька, якого він ніколи не знав. Він починає писати сценарій під назвою «Все про мою матір».