Марсіаль Тагле

Чилійська письменниця Марія Кароліна Ґел убиває свого коханця. Справа привертає увагу соромʼязливої судової секретарки Мерседес, і між жінками виникає особливий звʼязок.

У цій похмурій сатирі Пабло Ларрейна вампір Авґусто Піночет готовий померти, але стерв’ятники, що кружляють навколо, не відпустять його так просто.

Колись Марину звали Даніель, і вона була чоловіком. Але як би вона не змінювалася зовні, всередині вона все одно жінка. І через десять днів вона відправиться зі своїм коханим, Орландо Онетті, на водоспади Ігуасу. Життя вносить свої корективи: Орландо прокидається з сильним головним болем, Марина встигає довезти його до лікарні, але виявляється пізно. Орландо мертвий, а Марину підозрюють в його смерті. З цього моменту для жінки починається низка принижень.

«Ні» — це один з двох варіантів відповіді на запитання «Чи повинен Аугусто Піночет залишитися при владі?». Упевнений у підтримці більшості населення, диктатор призначає дату референдуму на 5 жовтня 1988 року. Але міжнародний тиск змушує віддати хоча б якийсь ефірний час опозиції. 15 хвилин нічного ефіру — за цей час відразу декільком політичним партіям треба консолідовано пояснити населенню, чому потрібно проголосувати проти. Для цього вони запрошують Рене Савейду — успішного рекламщика, який багато часу прожив за кордоном і розуміє сучасні рекламні технології.